Мікроклімат та чистота повітря виробничого середовища

Вступ

В даному дипломному проекті розглядається автоматизація тунельної хлібопекарської печі ПХС – 25.

Автоматизація виробництва завжди була однією з визначальних напрямів науково-технічного прогресу в промисловості. У зв'язку з бурхливим розвитком технічних засобів (мікропроцесорних пристроїв та ПЕОМ) з'явилась можливість створювати складні системи управління. До того ж стало реальним об'єднання управління технологічним процесом і всім виробництвом в одній загальній системі управління. Такі системи прийнято називати комп'ютерно-інтегровані системи управління (КІСУ). Комп'ютерно-інтегроване виробництво можна визначити як єдину систему, що об'єднує різні підрозділи підприємства з метою отримання мінімальної собівартості та максимального прибутку від реалізації виробленої продукції.

Окрім отримання економічних вигод та скоординованості управління технологічними процесами досягається покращення умов праці, за рахунок підвищення безпеки роботи працівників, зменшення впливу шкідливих і небезпечних факторів та зменшення навантаження на обслуговуючий персонал (дистанційне управління із окремого пункту).

При виконанні дипломного проекту враховані вимоги охорони праці до організації та забезпечення здорових і безпечних умов праці на підприємствах харчової промисловості [13,14].

Виробнича санітарія.

Основні вимоги до вибору і планування виробничих приміщень:

- санітарна характеристика обладнання та технологічних процесів;

- норма корисного простору на одного працівника (15 м3);

- нормативи площі розміщення обладнання (4,5 м²), мінімальна ширина проходів, відстань між обладнання м та стінами;

- висота виробничого приміщення (не менше 4,8 м).

Основним агрегатом на ділянці випічки хліба є піч, яка має такі габаритні розміри: довжина – 15,9 м, ширина – 2,9 м, висота – 2,72 м.

Простір для технічного обслуговування печі повинен мати наступні розміри: ширина лінії – 5 м, висота найбільш виступаючих конструкцій лінії - 3,6 м від підлоги, відстань від печі до протилежної стіни - 1,2 м, між печами - 1,5 м.

Мікроклімат та чистота повітря виробничого середовища.

Нормативний документ передбачає оптимальні і допустимі значення параметрів мікроклімату в залежності від періоду року та важкості виконуваних робіт.

Шафа випікання відноситься до приміщень із значним підвищенням теплоти. Передбачені допустимі та оптимальні значення параметрів мікроклімату в залежності від періоду року і важкості роботи. У теплий період року середньодобова температура зовнішнього повітря більше 10 ˚С, а у холодний — менше 10 ˚С.

Контроль та вимірювання параметрів мікроклімату виконується спеціальними приладами – термометрами (температура), гігрометрами (вологість повітря), крильчатими анемометрами (швидкість руху повітря), кататермометрами (охолодження повітря).

Основними забруднювачами повітря на ділянці випічки хліба є надлишки теплоти та продукти пригорання хлібу, періодичність контролю чистоти повітря - 1 раз/квартал.

Заходи та засоби колективного захисту: технологічні (попередження виділення шкідливих речовин у виробниче приміщення); технічні: (локалізація забруднювачів у джерелі їх виникнення (теплоізоляція, ущільнення, герметизація обладнання та трубопроводів); механізація та автоматизація виробничих процесів; дистанційне управління технологічними процесами; застосування нового більш досконалого обладнання;будівництво приміщень і споруд згідно вимог державних будівельних норм і правил;раціональний режим праці та відпочинку.

Параметри мікроклімату та чистота повітря у виробничому приміщенні підтримуються системою загальнообмінної змішаної припливно-витяжної вентиляції з кратністю 3 рази за годину, а також місцевими системами витяжної вентиляції в місцях виділення теплових надлишків і продуктів пригорання. Видалення забрудненого повітря здійснюється за допомогою спеціальних вентиляційних каналів, фрамуг та вікон, а подача свіжого - механічним вентилятором.

5.1.2. Виробничі випромінювання.

Основним джерелом теплового випромінювання на ділянці випічки хліба є хлібопекарська піч.

Ознаками перегрівання організму є підвищення температури, спрага, збільшення частоти дихання і пульсу, задишка, головний біль, запаморочення, сильне потовиділення. Разом із водою організм втрачає солі і вітаміни, в зв’язку з чим він не справляється з віддачею тепла, і наступає перегрівання, що проявляється тепловою гіпертермією, тепловим ударом та судомною хворобою.

Для захисту від теплового випромінювання на виробництві використовують теплоізоляцію, екранування (поглинаючі тепло екрани з вогнестійкої цегли та екрани, що відводять тепло – пустотілі конструкції, які охолоджуються всередині водою).

На ділянці випічки хліба основним способом запобігання виділення теплоти у навколишнє середовище є теплоізоляція поверхні обладнання та трубопроводів.

5.1.3. Шум на виробництві.

Джерелами шуму на виробництві є працююче технологічне обладнання.

Шум негативно діє на органи слуху, серцево-судинну, центральну та периферійну нервову системи та загострює захворювання інших органів.

Класифікація шумів за походженням:

1) механічні; 2) аерогідродинамічні (вентилятори, насоси, компресори, системи транспортування); 3) електричні (трансформатори, тощо).

Класифікація виробничих шумів: низькочастотний (до 300 Гц); середньочастотний (300-800 Гц); високочастотний (більше 800 Гц).

Людина сприймає шум від 20Гц до 20 кГц (погано>10кГц). Порогові значення шуму при f=1000 Гц складають: нижній поріг чутливості больовий поріг

Нормування шуму здійснюється за граничним спектром (дБ) та по загальному рівню шуму (дБА). Для нашого виробництва загальний рівень чутного шуму не повинен перевищувати 80 дБ.

До технічних засобів комплексного захисту від шуму чутного діапазону належать: послаблення шуму у джерелі утворення, звукопоглинання та звукоізоляція.

Для вимірювання рівня шуму використовують шумоміри Ш-71, ПИ-14. Рівень вимірювання шуму даними приладами становить 10-130 дБ в діапазоні 20 Гц – 16 кГц.

5.1.4. Виробнича вібрація.

Вібрацію поділяють на загальну (передається через опорні поверхні тіла людини) та локальну (передається через руки).

Вібрація негативно впливає на центральну нервову та серцево-судинну системи. Місцева або локальна вібрація викликає зміни регуляції тонусу периферичних кровоносних судин, що викликає спазми кінцівок, зміни в суглобах, які призводять до обмеження їх рухомості.

Основними характеристиками (параметрами) вібрації є частота гармонічного коливального руху (Гц), віброшвидкість (м/с) та віброприскорення (м/с2), рівень вібрації (дБ).

Порогове значення віброшвидкості становить v0=5*108 м/с, а віброприскорення становить а0=3*10-4 м/с2.

Для захисту від впливу виробничої вібрації застосовуються такі колективні методи і засоби захисту як послаблення вібрації у джерелі утворення вібропоглинання та віброізоляція.

Вібрація вимірюється віброметрами ВИП – 4 та ВИП - 2М та вібрографами ВР 1, ВР – 2, в діапазоні від 10 Гц до 1кГц, шкала приладів проградуйована в дБ.

Для захисту від впливу виробничої вібрації застосовуються такі колективні методи і засоби захисту, як послаблення вібрації у джерелі утворення, вібропоглинання та віброізоляція.

Для зменшення вібрації кожухів, огороджень, транспортних систем вібрації є антивібраційний спец одяг – спецвзуття, жилети, костюми.

Вібрація вимірюється віброметрами ВИП-4 та ВИП-2М та вібрографами ВР-1, ВР-2 в діапазоні 10 Гц – 1кГц (шкала приладів проградуйована в дБ).

5.1.5. Освітлення виробничих приміщень.

Основними вимогами охорони праці до освітленості виробничих приміщень є:

1) освітлення на робочому місці має відповідати санітарно-гігієнічним нормам і бути рівномірним;

2) між об’єктом, що розглядається, і навколишнім фоном повинен бути певний контраст;

3) на робочій поверхні не повинно бути різких тіней;

4) не допускається освітлення (пряме чи відбите) у полі зору.

Виділяють природне освітлення (бічне, верхнє, комбіноване), яке нормується в залежності від поясу світлового клімату, характеристики і розряду зорової роботи, системи освітлення. У виробничому приміщенні використовується суміщене освітлення, оскільки КПО дуже малий і становить 0,8 %.

Виділяють штучне освітлення, яке поділяється на: 1) робоче; 2) аварійне; 3) евакуаційне; 4) чергове; 5) охоронне. Системи штучного освітлення: загальна (для рівномірного освітлення приміщення); місцева (стаціонарне та переносне), комбінована.

Основні вимоги до світлотехнічних установок: вони повинні бути безпечними при експлуатації і обслуговуванні та забезпечувати спектральний склад світла, близький до природного, для правильної передачі і сприйняття інформації.

В залежності від джерел освітлення розрізняють освітлення лампами розжарювання і люмінесцентними лампами.

Мінімальна освітленість на робочому місці нормується залежно від: розміру об’єкта розрізнення; характеристики і розряду зорової роботи; яскравості фону; контрасту об’єкта з фоном; типу джерела світла; системи освітлення.

У виробничому приміщенні застосовується загальна система освітлення з люмінесцентними лампами, які забезпечують рівень освітленості Ез=150 лк (робоче рівномірне освітлення).

Контроль освітленості здійснюється люксметрами Ю-16, Ю-17, Ю-116, Ю-117.

Техніка безпеки.

5.2.1. Безпечна експлуатація технологічного устаткування.

Для безпечного експлуатації технологічного устаткування та запобігання виникненню небажаних небезпечних або аварійних ситуацій застосовуються в першу чергу засоби колективного захисту. За принципом дії та залежно від впливу небезпечного фактора засоби колективного захисту поділяються на огороджувальні, запобіжні пристрої, блокування, сигналізаційне обладнання, профілактичні випробування.

1. Запобіжні пристрої застосовуються для автоматичного виключення обладнання при виникненні аварійних ситуацій (наприклад, при виході одного з параметрів за межі допустимих значень): на ділянці випічки хліба для запобігання аварій та небезпечних випадків відслідковуються такі параметри: розрідження у топках, тиск газу і тиск повітря (вимірюються з допомогою вимірювального перетворювача Sitrans P фірми Siemens), а також з допомогою сигналізатора горіння ЛУЧ-1АМ контролюється наявність факелу (горіння) в топках. У разі виходу будь-якого із вищезазначених параметрів за допустимі межі, відсутності факелу або згасанні полум’я пальників у топках спрацьовує автоматика безпеки печі: за допомогою відсічного клапану припиняється подача палива у систему і топки, виконується продувка всіх трубопроводів. Кожне обладнання має аварійну кнопку «Стоп».

2.Огороджувальні пристрої (кожухи, щити, екрани, бар’єри) .

3.Блокування дозволяє виключити можливість проникнення людини в небезпечну зону чи ліквідувати небезпечний фактор при проникненні людини в небезпечну зону. Блокувальні пристрої поділяються на механічні, електричні, фотоелементні, радіаційні, пневматичні, гідравлічні та комбіновані.

4.Сигналізаційне обладнання призначено для повідомлення персоналу про режим роботи устаткування і можливості аварійних си туацій. За засобами інформації сигналізація поділяється на кольорову, звукову, кольорово-звукову, одоризаційну (за запахом).

5.2.2. Безпечна експлуатація електроустаткування.

Види електричних травм на виробництві:

1) механічне (при проходженні через тіло людини струму великої сили; падіння людини з висоти);

2) місцеві зовнішні електротравми: (електричні опіки; електричні знаки (плями сірого чи блідо-жовтого кольору на поверхні шкіри); захворювання зовнішніх оболонок очей під дією ультрафіолетових променів електричної дуги;

3) електричний удар (призводить до паралічу серця, легень, фібриляції серця).

Факторами, що зумовлюють небезпечне ураження електричним струмом, є:

фактори електричного характеру (напруга, сила, рід і частота струму; електричний опір тіла людини);

фактори неелектричного характеру (індивідуальні властивості людини, тривалість дії струму, шлях проходження струму через тіло людини);

стан навколишнього середовища.

Згідно «ПУЕ. Правила улаштування електроустановок» за ступенем небезпеки ураження існує три класи приміщень:

1) приміщення без підвищеної небезпеки;

2) приміщення з підвищеною небезпекою, які характеризуються наявністю підвищеної вологості, високої температури повітря, наявністю струмопровідного пилу та можливістю одночасного дотикання до заземлених конструкцій будівлі з одного боку та корпусу працюючого електроустаткування з іншого;

3) особливо небезпечні – в яких відносна вологість досягає 100%, наявні хімічно активне середовище та два або більше факторів підвищеної небезпеки.

Для забезпечення електробезпеки на виробництві передбачено спеціальні заходи і засоби захисту. До них належать: недоступність струмопровідних частин обладнання; ізоляція струмоведучих частин з опором силового устаткування та освітлюючої апаратури Rіз≥0,5 МОм; заземлення опором Rз≤4 Ом; швидкодіюче автоматичне захисне відключення; застосування низьких напруг (U<42 B), використання засобів індивідуального захисту, проведення планово-попереджувальних ремонтів та профілактичних робіт устаткування, а також виробничих інструктажів з техніки безпеки.

Небезпечними є також розряди атмосферної електрики (блискавки), що утворюється і концентрується в хмарах. Сила струму блискавки дося гає до 200 кА, а напруга - до 150 МВ. Заходом захисту від атмосферної електрики є встановлення блискавковідводів, які бувають стержневі, тросові та сітчасті. На виробництві передбачено встановлення тросових блискавковідводів.


9538448553602443.html
9538560403246596.html
    PR.RU™